5. Предмет логіки та її статус.

До «математичної революції» у II пол. XIX ст. логіка вважалася галуззю філософії. Математики зуміли зробити з неї розділ математики (правда, дуже особливий і не схожий на інші розділи математичного знання), проте філософська проблематика нікуди не поділася з логічних досліджень. В подальшому до цього непомітно додалася проблематика лінгвістична та психологічна (прагматика, логічний аналіз мови тощо). В результаті логіка, по-перше, втратила предмет, а по-друге — єдність корпусу фахівців. Нині логічні дослідження здійснюють математики, філософи, матлінгвісти, навіть кібернетики — і часто між ними вже немає ніяких наукових контактів. І ні у кого з них немає задовільної відповіді на питання, що ж є предметом логіки — настільки розрослася ця наука за рахунок принципово нових розділів, існування яких заздалегідь ніхто не міг би спрогнозувати, і які не вписуються ні в які традиційні концепції того, чим є логіка.

Я пропоную вважати об’єктом і предметом логіки знання — в будь-яких його формах (тобто, не обов’язково людське знання), але тільки у найзагальніших його властивостях. В цьому сенсі не одна лише логіка займається вивченням знання: прямо чи опосередковано ним займаються певні інші науки (деякі біологічні науки, кібернетика, психологія, мовознавство, соціологія), розділи філософії (теорія пізнання, аналітична філософія, філософська антропологія) і, навіть, інженерні дисципліни (інформатика). Я вважаю, що серед усіх цих дисциплін є єдина центральна, яка служить для всіх інших — тією мірою, якою вони досліджують саме знання — одночасно основою і джерелом технічного апарату; такою фундаментальною у вивченні знання дисиципліною мені видається саме логіка.