1. Поділ логіки на символічну, філософську та філософію логіки.

Цей троїстий поділ до деякої міри природний, але з другого боку умовний: неформально ставлячи задачу чи розробляючи нову концепцію в основах логіки, дослідник перебуває в межах філософської логіки; однак, досить йому достатньо чітко сформулювати свої положення, як він починає застосовувати в подальших міркуваннях математичний інструментар і з необхідністю опиняється в межах логіки символічної; надалі, отримавши важливий технічний результат, той самий дослідник може опинитися перед необхідністю явно сформулювати філософські висновки, що випливають з цього результата і при тому стосуються природи і меж логічного знання як такого (саме така ситуація з теоремами Ґьоделя, Чорча і Тарського); в такому разі міркування логіка приведуть його до сфери філософії логіки. Таким чином, розмежувати формальний, неформальний та філософський аспекти логіки можна далеко не завжди — тим більше важко протиставити їх як окремі дисципліни.