Skip to Content

Монографія «Теорія смислу в гуманітарних дослідженнях та інтенсіональні моделі в точних науках»

Зображення користувача Ярослав Кохан.

У видавництві «Наукова думка» вийшла з друку колективна монографія «Теорія смислу в гуманітарних дослідженнях та інтенсіональні моделі в точних науках», підготована співробітниками Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України.

Монографія укладена за результатами роботи над плановою темою з такою самою назвою, над якою в інститут у 2007–2011 роках працював відділ логіки та методології науки. Тож монографія складається переважно з текстів працівників названого відділу, написаних за результатами роботи над відповідною плановою темою.

Монографія видана за редакцією академіка НАН України М. В. Поповича. Хоча, як і в практично усіх аналогічних випадках, по суті, перед нами — не монографія, а збірка, яка складається не з глав, а з непов’язаних між собою статей. Чому так — пояснюється у передмові до видання (див. далі).

Зміст

Вступ 3
Інтенсіональний аналіз у філософії науки і філософії культури (М. В. Попович) 5
Смислоутворення як предмет методологічного аналізу (С. Б. Кримський) 50
Феноменологія об’єкта в онтології науки (П. Ф. Йолон) 72
Українські аналітичні дослідження науки в пошуках смислу свого існування (В. І. Кузнєцов) 116
Істина і хиба: місце й роль істиннісних значень у логіці та філософії (Я. В. Шрамко) 169
Теоретичний апарат логічної семантики в математичних та емпіричних дисциплінах (Я. О. Кохан) 188
Семантичні проблеми референції, істинності і смислу (Н. Б. Вяткіна) 221
Онтологія значення: проблема де-локалізації (від риторики сигніфікації до логіки предикації) (В. Й. Омельянчик) 245
Смисл і діалог (А. А. Васильченко) 307
Логічні засоби репрезентації динамічного аспекту міркувань (В. В. Навроцький) 349
Логіко-емпіричний смисл валідності тверджень фрагментарного знання дійсності (О. Л. Маєвський) 357
Ієрархія прав людини в ліберальній філософії (І. В. Кисляковська) 374
Міф. Поняття. Образ. До проблеми дослідження міфологічних когнітивних моделей (А. А. Артюх) 387
Єдність протилежних смислів. Парадокс «Мертвих душ» в історичній ретроспективі (Ю. Г. Писаренко) 425

Наведемо також трохи тексту, а саме,

Вступ

Пропонована увазі читача книга складається з трьох цілком різнорідних частин. У першій вміщено статті загального характеру, що характеризують процес смислоутворення і загальні проблеми, які виникають при побудові формальних аналогів — або моделей — смислових відношень у мові і мовленні. Друга частина присвячена різним і досить спеціальним проблемам сучасної, себто символічної, логіки, пов’язаним з теорією смислу і значення в логічній семантиці. Третя частина включає декілька статей, сюжети яких належать до гуманітарної сфери і зазвичай не обговорюються в логічному контексті. Що ж об’єднує такі різнорідні предмети обговорення, чи можна вказати хоча б спільний для всіх цих сфер метод постановки і розв’язання проблем?

Щоб відповісти на це питання, доцільно почати якраз із загально-гуманітарної сфери. Не буде перебільшенням сказати, що основним питанням філософії суспільства чи філософії історії є питання про сенс історичного процесу. який смисл мали події і порівняно недавньої, і дуже далекої від нас історії? Ми постійно дебатуємо навколо подібних проблем, адже вони не просто цікавлять нас, — нерідко уяснити їх життєво необхідно, щоб визначити свою світоглядну позицію в найактуальніших дискусіях сучасного суспільного життя.

А чи можна взагалі говорити про смисл реальних подій, і як можна визначити цей смисл, не вдаючись до чисто суб’єктивних оцінок? Це питання вже близьке до семіотики культури, в якій вчений апелює до чітких визначень понять і процедур доказу чи принаймні аргументації. І врешті-решт інтелектуальний пошук приводить до засадничих питань, до тієї сукупності уявлень, яка лежить в основі і гуманітарних дисциплін, і так званих точних наук. У таких випадках дослідники завжди звертаються до логіки, яка має більш-менш надійний понятійний апарат. У даному випадку йдеться про логіко-семантичні теорії смислу і значення, що впродовж останнього століття зробили великий ривок у своєму розвитку.

Звичайно, було б корисно представити читатеві систематичний виклад усіх досягнень і проблем сукупності дисциплін, що її називають семіотикою в англо-саксонській, переважно логічній, або семасіологією у французькій, переважно лінгвістичній традиції. Однак час для таких підсумків ще не настав, і в тих шкіцах, які читач тримає перед собою, окреслимо лише контури здобутків і перспектив, що мають бути наповнені систематичними результатами. Можна лише зауважити, що такі результати обіцяють бути цікавими як технічно, так і збоку ідейного.

Поки праця готувалася до друку, не стало одного з найяскравіших і найбільш плідних учених, з якими мали щастя співробітничати всі ми, — і молодші, і старші члени авторського колективу, — Сергія Борисовича Кримського. Його світлій пам’яті ми і присвячуємо це видання.

Коментарі

Налаштування перегляду коментарів

Виберіть потрібний метод показу коментарів і натисніть "Зберегти налаштування".
Зображення користувача Ярослав Кохан.

Редакторська робота

Слід сказати ще про редакторську роботу над книгою, яку проводили в «Науковій думці». Доволі дивно, але факт: результат маємо дуже неякісний. Редактори «Наукової думки» не впоралися навіть із коректурою, не те що з літературною редакцією (а наукова редакція при роботі над книгою була відсутня як така).

Це видно навіть по розміщеній тут передмові, кількість помилок в якій недопущенно висока для наукового видання і солідного видавництва. А саме:

  • «статті загального характеру, що характеризують» — як видно, літературна редакція окремо не проводилася;
  • «пов’язаним з теорією» — це вже коректорський огріх: три приголосні «мзт» підряд недопущенні, слід було поправити прийменник на «із»;
  • «уяснити» — грубий русизм; тут «зрозуміти», а краще «з’ясувати»;
  • «визначень понять і процедур доказу» — взагалі-то, «означень» і «доведення», але це вже наукова редакція;
  • «чи принаймні аргументації» — чому вставне слово не виділене комами?
  • «понятійний» — правильно: «поняттєвий»;
  • «в тих шкіцах, які читач тримає перед собою, окреслимо» — плутанина з часами: читач вже тримає, але окреслювати лише збираємося...
  • «співробітничати» — жахливий радянський русизм-канцеляризм; взагалі-то, «співпрацювати».

В основному тексті ситуація не краща. І це при тому, що правок редактори видавництва вносили багато, і переважно автори з усіма ними погоджувалися.

В такій ситуації зовсім не дивно, що редактори «Наукової думки» не спромоглися на наукову редакцію — та навіть елементарно не звернули увагу на неузгодженість термінології у різних авторів. От вам і шкіци... Сумно.



story | by Dr. Radut