2. Місце логіки в корпусі науки та філософії.

Як правило, наукові, філософські та інженерні дисципліни не є цілком самостійними та ізольованими, але потребують якихось інших дисциплін для постановки і розв’язання власних задач (наприклад, потребують математичного апарату для дослідження). Логіка займає в людському знанні одну з виділених, фундаментальних позицій, оскільки забезпечує технічним апаратом, лежить в основі або постачає коректними постановками проблем цілий ряд інших теоретичних і практичних галузей людського знання. Так, теорія доведень є технічним апаратом для основ математики і обслуговує дослідження математичних теорій, зокрема обґрунтування базової для математики теорії множин; методи і результати теорії моделей безпосередньо застосовуються в абстрактній алгебрі (зокрема, в теорії груп) і теорії чисел; сучасні епістемологія та аналітична філософія прямо ґрунтуються на поняттях і концепціях логіки (такими, як поняття напіврозв’язності), поза якими не можуть коректно будуватися; математична лінгвістика більшою частиною є просто підрозділом логіки (а саме, теорії формальних систем), а такі інженерні галузі, як системотехніка і програмування — це безпосередні надбудови над кількома логічними теоріями (розв’язності, формальних систем та логікою висловлювань).

Все це свідчить про те, що логіка об’єктивно є ядром для ряду наукових, філософських та навіть інженерних дисциплін, а отже являє собою не периферійну і не ізольовану, а фундаментальну і одну із центральних наук в усьому їхньому корпусі. При цьому це доволі особлива, можливо, навіть, унікальна наука в плані співвідношення між змістом та технічним апаратом: адже вона здатна містити і органічно поєднувати філософські постановки проблем із математичними результатами та практичними, матеріальними їх втіленнями — на зразок мов програмування (чудовий приклад — Haskell, створений на основі комбінаторної логіки і названий на честь її засновника) або економічних систем аналізу і управління (напр., методи роботи з експертами в теорії прийняття рішень).